Олег був родом із Луганщини. Мав освіту слюсаря, але за фахом не працював. Натомість і вдома, і в Києві займався ремонтами, монтував підвісні стелі, працював на будівництвах, а також у столичному тролейбусному депо. Грав у комп’ютерні ігри, любив вибиратися з друзями на природу. Вчився гри на гітарі.
«Олег був людиною розумною, інтелектуальною, з хорошими математичними здібностями. Мабуть, у душі – романтиком. Мав веселий і життєрадісний характер, багато друзів. Він постійно їм допомагав. 2017-го вперше прийшов на Нову пошту в Києві, але через пів року звільнився. Ще раз влаштувався в компанію вже вдома, у Лисичанську. Спершу у відділення №1, згодом хлопця перевели до відділення №4, що було близько до домівки, і чому він дуже радів. Робота в компанії хлопцю дуже подобалася. Однак у 2019 році він змінив червону фірмову футболку на піксель ЗСУ», – розповіла співробітниця Євгенія Кшнякіна.
Олег прагнув захищати Україну ще з 2014 року, відколи на його рідну землю прийшла війна. Уклав контракт із ЗСУ на 3 роки. Служив в АТО на Донбасі.
Із перших днів великої війни 54-та окрема механізована бригада, у складі якої він перебував, стримувала навалу в Донецькій області, де Олег і загинув. Він обіймав посаду навідника.
В Олега залишилися дружина, син та інші рідні.
