Головний сержант Євгеній Циб на псевдо Жетон народився 27 березня 2006 року в Запоріжжі. Змалку його виховувала бабуся. Навчався в місцевій гімназії № 32. Після дев'ятого класу почав працювати вантажником на складах овочів і фруктів. Любив вечірні прогулянки, подорожі та нові знайомства.
За тиждень після свого 18-річчя добровільно став на захист Батьківщини. Сказав: «Я стоятиму на обороні нашої України. Стоятиму до останнього дня, доки не закінчиться війна». Служив командиром танка танкового взводу танкової роти 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Щиро любив свою справу, піклувався про побратимів і допомагав їм. Мріяв про велику сім’ю, хотів мати сина, схожого на себе.
«Я знаю його з дитинства як хорошого брата, сина, прекрасного внука. Він завжди був добрим другом для всіх. Для мене Євген був яскравим промінцем сонця, ми щодня спілкувалися, я переживала за нього так само, як і всі його товариші. Він був життєрадісною та веселою людиною, любив життя та цінував кожну його мить. Його усмішка, доброта, щирість і відданість назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав і любив. Він був людиною честі, людиною слова та справжнім воїном, який до останнього подиху залишався вірним своїй присязі та своєму народові», – поділилася подруга Домініка Маринчак.
Євгеній Циб поліг 10 червня 2026 року біля села Василівка Куп'янського району Харківської області внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. Захисникові було 20 років.
За час служби воїна відзначили численними нагородами.
Поховали захисника на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.
У нього залишилися батьки, брат, дядько, тітка та дві бабусі.
