Артур народився 2 лютого 1995 року у місті Дубровиця на Рівненщині.Навчався у Боярському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також безпосередньо в цьому університеті, де опанував спеціальність ландшафтного дизайнера.
Артур мав досвід роботи у сфері озеленення, надавав консультації з догляду за рослинами.На дозвіллі захоплювався велоспортом, був наполегливим і досягав успіхів у цьому.
Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році, став на захист України. Служив у 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго. Обіймав посаду командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
«Артур був неймовірно патріотичним, добрим, людиною слова. Він бачив своє майбутнє тільки у вільній Україні й не міг стояти осторонь того, що відбувалося навколо. Тому без вагань став на захист країни, яку безмежно любив. Артур зберігав глибоку повагу до дружби та пам’яті побратимів ще з часів АТО. Він почав військову справу з нуля, опанував авіаційні безпілотні системи, хоч раніше не мав досвіду – і досяг у цьому великих результатів, якими сім’я щиро пишається. Артур залишиться для всіх символом світла й доброти. Він завжди допомагав іншим, годував беззахисних тварин і жив так, що пам'ять про нього даруватиме світло», – розповіла дружина Анна.
Артура відзначили знаком пошани «Захиснику Луганщини», нагрудними знаками 66 ОМБр і «Золотий хрест», відзнакою «Хрест Сухопутних військ».
Поховали воїна у рідному місті.
Вдома на нього чекали батько Ігор, бабуся Ольга, дружина Анна і старший брат Олег.
