Данило народився 28 грудня 2001 року в місті Лисичанськ Луганської області. У 2019 році вступив до Харківського політехнічного інституту: навчався на бакалавра в Навчально-науковому інституті економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу, а також у магістратурі Навчально-наукового інституту енергетики, електроніки та електромеханіки.
1 квітня 2022 року тоді ще студент Данило Тицко добровільно став на захист країни. Спочатку служив у складі підрозділу «Кракен», потім – у 127-й окремій важкій механізованій бригаді. Після поранення, якого зазнав у Бахмуті, пройшов лікування та повернувся в стрій. Служив у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького. Виконував обов’язки розвідника, гранатометника 1-го розвідувального відділення 2-ї групи спеціального призначення (бойового) загону розвідки.
«У моменти, коли ми починаємо його згадувати та сумувати, його усмішка – це перше, що спадає на думку. Він був дуже вмотивованим і стояв на своєму. Це людина, яка ніколи не чекала на чиєсь схвалення або коментар, він ухвалював рішення самостійно та доводив справу до кінця. Бріг бачив себе та своє майбутнє в службі, з побратимами, які стали для нього його родиною, без перебільшення. Якби Всевишній дав йому шанс на життя, то він би нічого не змінював і йшов до останнього, бо він був, є та залишається безстрашним воїном. Назавжди в серці, назавжди в строю! », – сказала його шкільна подруга Аліка.
Данила нагородили нагрудним знаком «За оборону міста-героя Харкова», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» із відзнакою «Гілка дубового листя», а вже посмертно – нагрудним знаком «Хрест Хоробрих».
Поховали воїна на Алеї Слави Лук’янівського кладовища Києва.
У нього залишилися мама та молодший брат.
