Ігор народився 23 серпня 1990 року в селі Стратіївка на Вінниччині. Мешкав у селі Фонтанка Одеської області. Закінчив Одеське морехідне училище ім. О. І. Маринеска, здобувши кваліфікацію техніка-організатора перевезень і перевантажень на водному транспорті. Але за фахом не працював. Спочатку був обвалювачем м’яса в магазині, а згодом влаштувався водієм бетоновоза. Вільний час присвячував родині. Любив готувати й рибалити.
Коли почалася повномасштабна війна, Ігор став до лав Національної гвардії України. Служив водієм 2-го відділення взводу безпілотних літальних апаратів 11-ї бригади імені Михайла Грушевського.
«Ігор був дуже доброю і гарною людиною, чудовим батьком і чоловіком, гарним сином для своїх батьків. Був дуже життєрадісним, веселим, відповідальним, надійним, щирим, дуже любив і піклувався про свою сім'ю, мав багато вірних друзів, завжди приходив на допомогу! Був кращим із кращих», – написала дружина Альона.
За віддану службу Ігор Вербецького нагородили медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій», відзнакою начальника розвідувального управління ОК «Південь», а вже посмертно – відзнакою «За оборону України».
Поховали воїна на кладовищі в селі Стратіївка Вінницької області.
У нього залишилися мати Галина, батько Микола, дружина Альона та син Богдан.
