Микола народився 25 листопада 1988 року в Очакові Миколаївської області. Останні роки перед повномасштабною війною жив у Києві. Все життя грав у футбол і закінчив курси тренера у рідному місті.
З 2008 року Микола служив у ДСНС, згодом у морському флоті. У 2016 році підписав контракт і поїхав на ротацію до Луганська.
«Чоловік народився біля моря і пів життя прожив у місті Очаків. Він завжди мріяв повернутися на морфлот, а свою старість доживати саме біля моря. Ми обожнювали разом плавати, запливати дуже далеко, і для нас це була насолода. Ми з Миколою були разом у дитячому садочку, потім навчалися в одному класі, але життя нас звело назавжди тільки в 27 років», – розповіла дружина Діляра.
З квітня 2024 року він служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаді водія-електрика 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
«Я завжди буду стукати в усі двері, щоб не забували про мого чоловіка, який віддав своє життя за нашу свободу. Я кохатиму свого чоловіка усе життя», – додала дружина.
Микола Власюк отримав відзнаку від тодішнього міністра оборони України Рустема Умєрова, а посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна на Алеї Героїв у місті Очаків.
У нього залишилися мама, дружина, син, донька, брат-близнюк і старша сестра.
