Олег народився у селищі Овідіополь Одеської області. Навчався в місцевому технічному училищі, де опанував фах автослюсаря-водія. Працював у Чорноморському торговельному порту. Вільний час присвячував родині.
Із 2016 року чоловік був взірцевим бійцем 160-ї зенітної ракетної Одеської бригади Повітряних Сил ЗСУ. На момент загибелі обіймав посаду начальника групи відділення бойового управління радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону.
За службу військового нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни», а також посмертно орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Комбатанський Хрест».
«Олег був взірцевим чоловіком, люблячим батьком, найкращим другом, доброю та порядною людиною. Завжди приходив на поміч. Завжди був усміхненим, щирим. Його улюблена фраза «Прорвемся», – розповіла дружина захисника.
Поховали Олега у рідному селищі.
У нього залишилися дружина Олена, доньки Ірина та Олена, сини Максим і Денис.
