Старший сержант Олександр Волков народився 19 травня 2000 року в Чернігові. Закінчив професійно-технічне училище № 16 (на 2026 рік – Чернігівський центр професійно-технічної освіти), де опанував фах пекаря та тістороба. Захоплювався автомобілями, любив їздити за кермом, грати в комп’ютерні ігри та проводити час із друзями. До військової служби працював на меблевому заводі.
Під час повномасштабної війни захищав Україну у складі Головного відділу безпілотних авіаційних систем «Фенікс» 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Був інспектором прикордонної служби 2-ї категорії – оператором безпілотних авіаційних комплексів.
Захисника прозвали Малим, адже він був наймолодшим у підрозділі. Командира, який дав йому це псевдо, Олександр називав Батею.
«Мій Санька, якого я називала «моя квіточка», був добрим до всіх. Він був оптимістом, людиною, на яку дивишся і наповнюєшся добротою та світлом. Любила і любитиму», – написала дівчина Валерія.
За службу Олександра нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медаллю «За військову службу Україні», «За сприяння Збройним Силам України», нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону», відзнакою «Золотий хрест» та іменною зброєю, а також відзнакою прикордонної комендатури швидкого реагування «РУБАК» і щитом 3-го прикордонного загону.
«Саша назавжди залишиться в моєму серці добрим, щирим і з усмішкою. Він був як сонечко: світлим, чесним, мужнім. Завжди казав: «Усе буде добре», – сказала мама Ірина.
Воїн поліг 4 січня 2026 року в селі Миколайпілля Донецької області внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Йому назавжди 25.
Поховали захисника в Чернігові на кладовищі «Яцево».
У нього залишилися мама і кохана дівчина.