Михайло народився 1 грудня 1971 року в селі Іванівка на Тернопільщині. У цивільному житті працював на будівництві, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист країни. Служив стрільцем у 123-й окремій бригаді територіальної оборони.
«Вітчим для мене й брата став найкращим батьком. Він був прикладом для нас і всієї родини. Завжди казав: «Я хочу онуків, буду з ними гратися, навчати – і більше мені нічого не потрібно». Коли народився онук, побратими розповідали, яким він був щасливим, і якби мав крила – полетів би додому.
Коли приїжджав на кілька днів, грався з ним попри втому й виснаження, мріяв разом рибалити. Останній день, який ми провели разом, був 16 вересня 2024 року – якраз на день народження онука. Батько радів, танцював, співав і зробив це свято по-справжньому чудовим. Нам дуже не хотілося його відпускати.
Він так і не почув слово «дідусь», але ми пронесемо пам’ять про нього крізь роки. Це людина з великої літери. Мій найкращий Тато», – написала донька Вікторія Маліновська.
Михайла нагородили відзнакою «За оборону міста Миколаєва», медаллю «За відвагу» та нагрудним знаком «Комбатантський хрест».
Поховали воїна у селі Калинівка Миколаївської області.
У нього залишилися дружина, сини, дочка, онук, брати та сестри.
