Валерій народився 30 вересня 1988 року в Києві. Навчався в спеціалізованій школі № 98 з поглибленим вивченням англійської мови. У 2010 році закінчив Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, здобув вищу освіту за спеціальністю «Історія» та кваліфікацію вчителя історії та країнознавства. Працював приватним підприємцем.
Вільно володів англійською мовою, захоплювався скандинавською міфологією та любив рибалити з сином.
Після повномасштабного вторгнення служив у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій». Був командиром взводу оперативного призначення та заступником командира 10-ї роти 4-го батальйону «Хорив».
«За два з половиною роки пройшов шлях від солдата до лейтенанта та заступника командира роти. Був чесним, сміливим, ідейним і справедливим. До останнього боровся за кожен клаптик української землі. Мужній та відважний. Завжди переживав за своїх побратимів і був поруч з ними у надважких ситуаціях. Найбільше він любив свою родину – мене та сина», – сказала дружина Марина.
Валерія Вирового нагородили нагрудним знаком «За доблесну службу», медалями «За оборону рідної держави» та «Срібний хрест», а посмертно – орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в Києві.
У нього залишилися дружина Марина та син Іван.
