Олексій народився 28 серпня 1986 року в селищі Петриківка Дніпропетровської області. Навчався у місцевому професійно-технічному училищі №79 на тракториста–машиніста сільськогосподарського виробництва та оператора комп’ютерного набору. Потім опанував спеціальність техніка-електрика в коледжі електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету. Працював у компанії «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Петриківському ПТУ №79.
У перший день повномасштабного вторгнення Олексій разом із односельцями став на захист Батьківщини. Згодом служив командиром відділення – командиром машини розвідувального відділення 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, зокрема на Охтирському напрямку в Сумській області, в Ізюмському районі Харківщини та Бахмутському районі Донеччини.
«Змієм сина називали ще в цивільному житті, тому обрав собі цей псевдо. Він казав, що змій має контакт із землею та водою, може проникати в обмежені простори, легко долати перепони й швидко та інтуїтивно вирішувати різні питання», – сказала мати Людмила.
За словами побратимів, Олексій неодноразово ризикував власним життям, рятуючи товаришів і мирних жителів.
«Добрий, чуйний, товариський, сміливий та люблячий син. Пишався тим місцем, де народився і жив, адже його рідне селище відоме мистецтвом петриківського розпису, яке репрезентує нашу країну на багатьох культурних заходах світу. Він прагнув до справедливості і добра. Дуже хотів жити, любити, виховувати синів, збиратися родиною на свята та подорожувати мирною Україною. Я дуже люблю сина і хочу, щоб його пам’ятали, як людину, що «серцем добрим світ спасти хотіла»», – написала мама.
Поховали захисника у селі Гречане на Дніпропетровщині.
Посмертно Олексія Захарченка нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест» та орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися дружина, два сини, батьки та брат.
