Старший сержант Дмитро Загрійчук народився 7 травня 1987 року в німецькому місті Магдебург. Згодом разом із родиною переїхав до Хмельницького. Навчався в Хмельницькому базовому медичному училищі (на 2026 рік – фаховий коледж) на факультеті «Лікувальна справа», а потім вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Біологія». Працював біологом у Хмельницькому обласному центрі служби крові.
«Він любив життя: швидкість на трасі, гучну музику, ранкову каву в горах, дорогу до моря та спокій неба», – сказали його рідні.
У липні 2018 року Дмитра призвали на військову службу. Спочатку служив у складі 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара», а згодом перевівся до 6-го окремого полку Рейнджерс. Обіймав посади бойового медика артилерійської батареї, старшого бойового медика, санітарного інструктора, фельдшера медичного пункту, фельдшера сортувально-евакуаційного відділення.
«Дмитро назавжди залишиться у пам’яті побратимів як приклад мужності, професіоналізму та жертовності. Він був взірцем військового медика: рішучий, витривалий, відданий своїй справі. У будь-якій ситуації залишався вірним присязі, виконував свій обов'язок із честю. Його подвиг – неоціненний. Його ім'я – назавжди в строю. Його пам'ять – у серцях побратимів, рідних та всієї України. Він неодноразово рятував побратимів, ризикуючи власним життям, і віддав найдорожче – своє життя заради спокою та вільного щасливого майбутнього українського народу», – написали рідні захисника.
Дмитро Загрійчук на псевдо Вітамін поліг 22 жовтня 2024 року біля селища Юнаківка на Сумщині. Під час чергової медичної евакуації екіпаж, який він очолював, двічі потрапив під ракетний удар противника. Коли захисник надавав допомогу пораненим побратимам, вибухової хвилею його відкинуло на кілька метрів. Він зазнав смертельних уламкових поранень. Йому назавжди 37 років.
У квітні 2022 року воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня, у жовтні 2023-го – нагрудним знаком «За збережене життя» за порятунок поранених на полі бою, а посмертно – відзнаками «За медичні досягнення» та «Хрест Сил спеціальних операцій». Також захисникові надали звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».
Поховали бойового медика на кладовищі мікрорайону Ракове у Хмельницькому.
