Олександр народився в місті Долинська на Кіровоградщині. Закінчив Молодіжненську середню школу. Опанував фах механізатора у Новгородківському училищі (зараз Державний навчальний заклад «Професійно-технічне училище №36»). Жив із родиною в селі Антонівка. Останнім часом чоловік працював механізатором у фермерському господарстві «Павик». Захоплювався риболовлею, полюванням, смачно готував, добре знав місцеву природу.
Став на захист Батьківщини у складі 41-ї окремої механізованої бригади. Служив старшим водієм 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону.
«Олександр був людиною великого серця: щирим, турботливим і завжди готовим підставити плече. У сім’ї був опорою, людиною, на яку можна було покластися. Для друзів – відданим товаришем, який завжди допоможе, навіть якщо самому нелегко. У роботі – відповідальним і наполегливим. Не боявся труднощів і завжди доводив справи до завершення. На війні – незламним побратимом, який підтримував бойовий дух, ділився останнім і знаходив можливість приготувати юшку для своїх», – розповіли побратими.
«Чоловік дуже любив готувати, мав сильний, вольовий характер. Наполегливий, любив правду та відстоював її. Любив мисливство, ходив на полювання зі своїм собакою, обожнював риболовлю. Знався на ремонті техніки. Був гарним господарем, скрізь у нього був порядок. Мріяв облаштувати гарне життя своїм дітям та онукові», – розповіла дружина Оксана.
Поховали захисника в селі Антонівка Кіровоградської області.
У Олександра залишилися дружина, син, донька, онук, мати та брат.
