Олександр народився 29 вересня 1979 року в місті Очаків на Миколаївщині. У 2015 році брав участь в антитерористичній операції. У складі 28-ї окремої механізованої бригади боронив Донеччину та Луганщину. Через рік його звільнили зі служби, він перебував у резерві.
Із початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Служив навідником у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Воював на передовій, зокрема на східному напрямку. Восени 2022-го під час бойового завдання зазнав осколкового поранення. Після тривалого лікування та реабілітації повернувся на фронт.
«Він був дуже хорошою людиною, спокійним, ввічливим, веселим. Любив дітей, грався з усіма своїми племінниками та власним синочком. З ним можна було поговорити на різні теми, він був широко обізнаним і навчав своїх малих. Нам усім його дуже бракує», – написала сестра Ірина.
Поховали воїна в рідному місті Очаків.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися син, батьки, брати та сестра.
