Богдан народився 4 серпня 2002 року в селі Жучківці Хмельницької області. У 2017 році вступив до Хмельницького політехнічного фахового коледжу на відділення автомобільного транспорту. Згодом навчався на заочній формі в Хмельницькому національному університеті.
У 2020 році Богдан уклав контракт і служив у 8-му полку спеціального призначення ССО. Спочатку ремонтував військові автомобілі, а згодом став водієм у взводі забезпечення. Побратими називали його Манюня, бо був наймолодшим серед них.
«З братом ми були дуже близькі. Він завжди допомагав мені та був опорою. Любив жартувати, рибалити, грати у футбол. У будні був на службі, а на вихідні приїжджав до батьків у село, – розповіла сестра Руслана. – Змалку разом із батьком він брався до будь-якої роботи, що пов’язана з автомобілями. Саме трактори та комбайни виховали в нього любов до рідної землі. Він мріяв відкрити СТО та придбати автомобілі для здачі в оренду. Казав: «Приїду і займуся цим». А ще брат мав справжню голівудську посмішку. До нього завжди всі тягнулися, його діти дуже любили. Він ніколи ні на що не скаржився. Коли був на завданнях, хвилювався, щоб машина не зламалася, а за себе зовсім не хвилювався. Постійно повторював, що там побратими й треба їхати, бо вони чекають».
Богдана нагородили відзнакою «Хрест ССО» та орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника у рідному селі.
У нього залишилися батьки, сестра, дівчина, друзі та рідні.
