Сержант Віталій Жила народився 17 жовтня 1988 року в селі Синютки Хмельницької області. З дитинства грав у футбол, був активним, життєрадісним і товариським. Після закінчення Гулівецької школи вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де опанував спеціальність чергового по станції.
Після строкової служби в навчальному центрі «Десна» Віталій працював слюсарем з ремонту рухомого складу у вагонному депо станції Шепетівка. У вільний час любив рибалити.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав захисників. Воював на Запорізькому напрямку у складі 224-го автомобільного батальйону. У 2023-му пройшов підготовку у Великій Британії та повернувся на передову. З січня 2025 року боронив країну в лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив водієм. Брав участь у боях біля міста Часів Яр.
«Мій найкращий таточко – мій Герой. Людина з великим серцем, сильна духом і добра душею. Ти завжди був для мене підтримкою. Твоя доброта, сила та щире серце назавжди залишаться у пам’яті. Мені дуже бракує твоїх слів, обіймів і усмішки, але ти вічно житимеш у моєму серці. Я вдячна тобі за життя, за любов і за кожну мить поруч. Вічна памʼять, вічна вдячність тобі», – написала донька Ангеліна.
36-річний Віталій Жила поліг 20 липня 2025 року біля Часового Яру на Донеччині. Він зазнав смертельних поранень внаслідок влучання ворожих FPV-дронів під час переміщення автомобілем для зміни розрахунку на вогневій позиції.
За час служби захисника відзначили нагородами та грамотами. Серед них – нагрудні знаки «За взірцевість у військовій службі» та «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Поховали Віталія в рідному селі Синютки на Хмельниччині.
