Олександр – уродженець міста Бар Вінницької області. Закінчив Барський професійно-технічний ліцей. Працював здебільшого за кордоном. У вільний час найбільше любив рибалити.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік був за кордоном, але одразу вирішив повернутися на Батьківщину, щоб стати на її захист. Згодом, після навчання у Великій Британії, вирушив на фронт у лавах 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмові військ ЗСУ. Воював на посаді навідника гранатометного відділення.
За службу Олександр був відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу», нагрудними знаками «Ветеран війни» та «Луганськ», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Не передати словами, який біль і жаль люди зазнають при втраті рідної людини… Ми пишаємося Олександром. Він був Героєм, ніколи не здавався, мав нереальну витримку, духовну стійкість, завжди допомагав своїм побратимам, мав велике добре серце», – розповіла про загиблого його рідна сестра Наталія.
Поховали воїна в рідному місті.
Вдома на Олександра чекали батьки, двоє дітей, сестра, інші рідні та друзі.
