Старший солдат Роман Золотаревський народився 9 січня 1979 року в селищі Свеса Сумської області. Працював на будівництві. Займався спортом, любив плавати. Жив у місті Вишгород на Київщині.
З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році став на захист України. Служив водієм-механіком у 115-й окремій механізованій бригаді.
«Татку, дякую тобі за все, чого ти мене навчив: бути сильною, вірити в себе і ніколи не боятися бути собою. Ти був для мене не просто татом – ти був моїм найкращим другом, порадником і підтримкою. Ти пішов надто рано, але твоя любов, твої слова і спогади про тебе житимуть у наших серцях вічно. Ми дуже тебе любимо і будемо пам’ятати завжди», – написала донька Марія.
Роман на псевдо Зек поліг 8 червня 2026 року біля селища Борова Ізюмського району Харківщини. Йому навіки 47 років.
«Мій любий брате, ти був частинкою мого серця і назавжди нею залишишся. Я бережу всі спогади про тебе і завжди буду пишатися тобою», – додала сестра Тетяна.
Романа Золотаревського нагородили відзнакою «За оборону України» та нагрудним знаком «Золотий хрест».
«Синочку, ти назавжди залишишся світлом у моїй душі. Твоє добре серце, щира усмішка і любов житимуть у моїх спогадах вічно. Мені дуже тебе бракує», – сказала мама Любов.
«Роман був воїном, який ніколи не ховався за спинами інших і не боявся жодного завдання. Він ішов туди, де було найважче, залишаючись вірним присязі, своїм побратимам і Україні. Для нас він був не лише надійним бійцем, а й справжнім другом, опорою та людиною, на яку завжди можна було покластися. Його мужність, відданість справі та готовність у будь-яку мить прийти на допомогу назавжди залишаться в нашій пам’яті», – зазначив побратим на псевдо Мажор.
Поховали захисника у Вишгороді Київської області.
У нього залишилися мама, дружина, донька, сестра та брат.
