Анатолій народився 28 квітня 1991 року в місті Кам'янське (раніше – Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. Навчався в ліцеї № 16, після чого вступив на факультет податкової міліції Державного податкового університету в Ірпені. Він був амбітним і цілеспрямованим, здобув звання лейтенанта, згодом – старшого лейтенанта. Мріяв продовжити навчання в аспірантурі та докторантурі.
Після закінчення університету працював оперуповноваженим податкової міліції у Дніпрі. Згодом став заступником начальника курсу на факультеті податкової міліції у Державному податковому університеті, пізніше працював у Бучанській виправній колонії. В останні роки обіймав посаду заступника начальника комунального підприємства «Муніципальна варта» Ірпінської міської ради.
Ще будучи студентом, познайомився з майбутньою дружиною Мариною. Разом навчалися, а потім одружилися. У 2018 році відкрили власну туристичну агенцію.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, Анатолій не залишив місто. Він вступив до лав місцевої тероборони та боронив Ірпінь: допомагав виїжджати місцевим, возив поранених до лікарні та охороняв вулиці від мародерів.
«Він ніколи не полишив би рідне місто, хоча можливість така була. Він ніколи не зрадив би людей, бо ж потім не зміг би дивитися їм в очі», – написала дружина Марина.
«5 березня 2022 року екіпаж, який очолював син, поїхав на бойове завдання до мікрорайону Стоянка. За свідченнями очевидців, вони не знали, що блокпост там уже був знищений російськими військами. Дорогою до місця призначення автомобіль потрапив під ворожий обстріл. Точна дата загибелі Анатолія невідома», – розповіла мати Оксана.
На той момент його дружина була на сьомому місяці вагітності. Донька Вікторія народилася в травні 2022 року – Анатолій не встиг її побачити.
Тіло Анатолія Колєснікова вдалося знайти лише 11 квітня 2022 року. Поховали захисника 15 квітня.
«Пізніше ми зустрічали людей, які дякували Анатолію за допомогу в перші дні вторгнення. Вони розповідали, що саме завдяки його підтримці змогли врятуватися і вижити», – розповіла дружина Марина.
Посмертно захисника нагородили медаллю «За оборону рідної держави» та надали звання «Почесний громадянин міста Ірпінь». Також на його честь встановили меморіальні дошки біля Ситуаційного центру «Муніципальної варти» в Ірпені та в ліцеї № 16 міста Кам'янське.
У Анатолія залишилися дружина Марина, донька Вікторія, мати Оксана, батько Дмитро та сестра Олександра.
