Ілона Куровська народилася в селищі Клавдієво-Тарасове на Київщині. У школі вчилася на відмінно. Любила малювати і співати.
«Десь у восьмому класі, ще до проголошення незалежності України, знайшла синьо-жовті стрічки і вплела в коси. Я працювала в райвиконкомі, і мене викликав керівник: «Що це ваша донька виробляє? Скажіть, щоб зняла». Я приїхала додому: «Ілоночка, в мене неприємності на роботі», а вона: «Ніколи не зніму», – розповідає мама загиблої Ірина Куровська.
Ілона закінчила історичний факультет Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Пізніше отримала ще й економічну освіту. Захистила кандидатську і докторську дисертації у сфері міжнародного права. Диплом доктора наук отримала 1 лютого 2022-го. Працювала заступницею голови Переяслав-Хмельницької РДА з економічних питань. Була директоркою Інституту законодавства Верховної Ради України.
У перший день повномасштабного вторгнення Ілона приїхала в село Клавдієво-Тарасове, де в дитинстві проводила багато часу в дідуся та бабусі. На четвертий день великої війни, коли селище було повністю окуповане, організувала територіальну оборону. Повз ворожі пости возила воєнну та гуманітарну допомогу. Полями і лісами супроводжувала цивільних, які хотіли виїхати з окупованої території.
«У нас на кухні був штаб – цілодобово працювали рації. Хата трусилася від вибухів, світла і води не було. Я доньку просила виїхати, бо було дуже страшно. Вона категорично це відкидала. Казала: «Я тебе вивезу, а в мене тут робота». Звичайно, я залишилась», – пригадує мама Ілони.
З донькою вона востаннє розмовляла 21 березня. Ілона саме збиралася їхати за черговою партією допомоги для односельців.
«Вона перехрестила автомобіль і прочитала молитву. Після цього зв’язку з нею не було», – говорить Ірина.
Пізніше з’ясувалося, що через три дні після цього машина Ілони підірвалася на міні. Тоді також загинув 24-річний волонтер, який був з нею в автівці. Перед смертю жінка ще намагалася накласти йому турнікет.
Поховали Ілону Куровську в рідному селищі біля дідуся й бабусі.