Андрій та Оля розмовляли з людьми, заспокоювали. Багато із тих, кого вони навідували, були самотніми. Волонтери допомагали людям знімати готівку, купувати ліки, носили воду, рубали дрова. Друзі пригадують, що подружжя робило це завжди з усмішкою.
«Андрія ми запам'ятаємо добрим, енергійним і веселим чоловіком. Він ніколи не відмовлявся від допомоги тим, хто її потребує, та завжди приходив на допомогу першим. Коли ми бачилися востаннє, то мріяли, як зберемося після перемоги України всі разом і відсвяткуємо. Але не судилось», – сказала Людмила Колесник, директорка Лисичанського ліцею №5, знайома Андрія.
В Андрія Менчинського залишився батько.