9 березня 2022 року Берислав окупували російські військові. Тоді ж колаборанти здали Марину окупаційній владі й одного дня наприкінці квітня до будинку Романовських під'їхали російські військові. Марину й Миколу повезли «на підвал». Наприкінці серпня 2022 року родина виїхала з Берислава до Дніпра.
Марині Романовській було 36 років. Вона працювала продавчинею у Бериславі на Херсонщині. Любила квіти. Її дім був обсаджений трояндами. Разом з чоловіком Марина вирощувала голубів та екзотичних курей, мали кількох собак і котів. Марина мріяла поїхати в першу закордонну подорож до Туреччини. Але почалася повномасштабна війна. З перших днів Марина стала волонтеркою. Роздавала потребуючим гуманітарну допомогу. Донька Карина розповіла: «Мамі дуже боліло чуже горе. Боліло, коли страждали дітки, старенькі, люди з інвалідністю».
«Мама була великою патріоткою України, про це всі кажуть, і також те, що не знали добрішої людини. Так багато відгукнулися на її смерть, співчували з усього світу. Мама була дійсно Волонтеркою. А це люди, які живуть заради інших. Просто так: за усмішку, за подяку. Навіть слів не треба, досить побачити її в очах», – сказала донька волонтерки. Карина на пам'ять про маму носить обручку, яка була на ній у момент загибелі.
Микола поховав дружину на центральному цвинтарі Берислава, поряд зі своєю мамою. Дітям сказав: «Вибачте, що не вберіг вашу маму, ми втратили найцінніший скарб».
У Марини Романовської залишилися чоловік Микола, донька Карина та син Макар.
