Максим народився в селищі Ріпки на Чернігівщині. Ще в юнацтві отримав посвідчення водія вантажного автомобіля. Потім пішов в армію, строкову службу проходив на кордоні з Молдовою.
Повернувшись додому, одружився. Жив у Чернігові, працював водієм фури: возив вантажі по Україні та за кордон. У родині народилися син та донька, яких він дуже любив.
У лютому 2015-го Максима мобілізували , понад рік служив на Донеччині – в Маріуполі та Мар’їнці.
«За цей час дружина в Чернігові подала на розлучення. А син залишився жити в Мар’їнці, там згодом знову створив сім’ю. У нього народилася третя дитина. Син працював на зерновозі. Коли був в АТО, казав мені, щоб я не хвилювалася, мовляв, він тільки солдат возить. Це потім я в його документах почитала, що він і стрільцем був», – пригадала мама Тетяна.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, дружина Максима з дитиною виїхала на захід України. Мамі сказали, що Максим також з ними поїхав. Але 25 березня Тетяна не змогла додзвонитися до нього. Зателефонувавши невістці, дізналася, що він їхати не захотів, залишився вдома.
Максима забрали з будинку, де він жив. На той час він був цивільним, не перебував у жодному військовому підрозділі. Його викрали в березні 2022 року, коли Мар’їнка була під окупацією російських військ.
Тетяна зверталася в поліцію та інші органи, які держава визначила для пошуку військовополонених та незаконно позбавлених волі цивільних. Але новин не було
Навесні 2023 року Тетяні Ващенко повідомили про збіг ДНК з одним із тіл, яке було в морзі Києва після обміну.
Поховали чоловіка 10 квітня 2023 року на кладовищі в Ріпках. У центрі селища його портрет розміщений на Алеї Слави.
Журналісти Слідства.Інфо спілкувалися зі звільненими з полону українськими військовими, які перебували в одній камері з Максимом. Вони розповіли, що чоловіка забив до смерті співробітник колонії Нікіта Пушкарьов.
«Я не змогла читати розслідування про останні дні мого сина. Знаю, що йому було дуже погано, його били... Нам дуже важко без нього. Полон виявився гіршим за війну», – сказала мама.
