«Бабуся народилася в селі Темрюк Нікольської громади на Донеччині. Під час Другої світової війни, коли була ще зовсім юною, була виселена в Німеччину. Повернувшись додому, працювала в колгоспі. Вийшла заміж за ветерана війни Короткова Івана Трохимовича. У них народились двоє дітей. Все життя бабуся була в русі, не боялася роботи», – розповіла онука Дар’я.
До 95 років Марія Короткова жила в рідному селі, але в останній рік захворіла на деменцію. Тож донька забрала жінку до Маріуполя.
«Коли почалось повномасштабне вторгнення, бабуся з донькою були на вулиці Пашковського. Від жахів війни ховалися в бомбосховищі. Там бабуся і померла – через відсутність медикаментів та належного догляду», – каже онука Дар’я.
Спочатку Марію Зіновіївну поховали неподалік будинку, а в серпні – перепоховали на Старокримському кладовищі.
У Марії Короткової залишилася велика родина: діти, внуки, правнуки.