Галина Малькевич народилася і жила в селі Білий Колодязь Чугуївського району Харківщини. Працювала дояркою на фермі. Через важку роботу почала хворіти, останні 20 років пересувалася по хаті за допомогою ходунків, на вулицю не виходила. За нею доглядав син Олександр
Син із матір'ю у 2022 році пережили піврічну російську окупацію. Після звільнення село регулярно обстрілювала російська армія. За словами місцевих, станом на початок 2026 року в Білому Колодязі залишалося близько 60 людей.
7 березня 2026-го Олександр Малькевич пішов отримувати пенсію матері в мобільному відділенні «Укрпошти». Раптом чергу людей атакував російський FPV-дрон. Олександр і ще один чоловік загинули.
Про трагедію Галину Малькевич повідомила сусідка. Після цього жінці стало погано. Ввечері по неї приїхала донька і забрала до себе в село Петропавлівка, що неподалік. Лікарі сказали, що в її матері стався інсульт.
«Через три місяці Петропавлівку почали дуже обстрілювати. Хати погоріли, нам не було де жити, - розповіла донька Валентина. - Ми зібрали речі і поїхали у Велику Рогань. 160 кілометрів везли матір. Може, важка дорога погіршила її стан. До того ж у Великій Рогані в нас не було ні опалення, ні газу. Невдовзі матір паралізувало, а на ранок 25 червня 2026 року вона померла».
Галину Малькевич поховали у Великій Рогані. Донька згадує її доброю і чуйною людиною, яка любила працю, а насолоду їй приносив догляд за квітами.
«Мати важко пережила смерть сина. Вона жити, дихати не могла без нього. Вони були нерозлучні останні 17 років», - додала донька.
Одна з доньок та чоловік Галини Малькевич померли раніше. У жінки залишилися донька, троє внуків та онука.