Анатолій жив із дружиною Любов'ю у прикордонному селі Грем’яч на Чернігівщині. Російські військові обстрілювали село з різних видів озброєння. У квітні 2025-го подружжя отримало осколкові поранення ніг. А за три місяці Анатолій знову потрапив під обстріл.
«Він пішов на подвір’я сестри подивитися, чи достигли ягоди. Через 15 хвилин я почула крик про допомогу. Десь поряд упав безпілотник, осколок влучив чоловіку в ногу і пройшов на виліт», – розповіла Любов.
У селі важко було знайти транспорт, щоби доставити пораненого до лікарні. «Швидкі» не приїжджали через обстріли. Зрештою, відвезти Анатолія погодився місцевий житель.
Медики залишили Анатолія в лікарні під наглядом, а Любов повернулася додому. Зідзвонювалися рідко, бо в Грем’ячі важко спіймати мобільний зв’язок. А наприкінці липня жінці повідомили, що Анатолій у важкому стані.
«Коли чоловік не брав слухавки, я подзвонила його братові. Сказав, що чоловіку дуже погано. Я, в чому стояла, так і пішла з села до міста (відстань між Грем’ячем та Новгородом-Сіверським близько 45 км. – Авт.). Десь із пів дороги мене підвезли. Побула з чоловіком у лікарні два дні. Він дуже схуд, говорив пошепки. І так помер», – розповіла Любов.
Анатолій народився у селі Кам’янська Слобода Новгород-Сіверського району. Працював у колгоспі: лагодив електрику, ремонтував механізми, працював на техніці. Багато років був сам. А потім його познайомили з Любов’ю, яка жила в сусідньому селі Грем’яч. У травні 2008 року вони одружилися. Нареченій було 40 років, нареченому – 54.
Разом тримали велике господарство: кіз, курей. Обробляли землю. Коли почалася повномасштабна війна, не виїжджали. Та й не було куди. Утім, після першого поранення заговорили про переїзд. Знайшли хату в одному з сіл громади. Однак виїхати не встигли.
«Мій чоловік був доброю людиною. Не любив говорити попусту. Був працьовитим і цілеспрямованим, умів лагодити все на світі. Ми самі купили мотоблок, то він і орав землю, перевозив усе. До останнього був активний, працював. Навіть із пораненою ногою кіз пасти ходив. Мені дуже його не вистачає», – розповідає жінка.
Будинок подружжя у Грем’ячі згорів у жовтні 2025 року.
В Анатолія Осипенка залишилися дружина та брат.