Під час повномасштабного вторгнення разом із 9-річним сином Владиком Катя залишалася в своїй квартирі на проспекті Миру, 127. Вони жили на 2-му поверсі, в коридорі на підлозі. Катя сподівалася, що за ними заїде брат. Але він виїхав із міста без неї.
«Ми з Катею спілкувалися майже щодня, доки не зник зв'язок. Коли у нас на «Східному» прильоти стали потужнішими, Катя запропонувала їхати до неї додому, як в укриття, бо у нас не було підвалу. В останнє ми розмовляли десь наприкінці лютого, їй було дуже страшно. Казала, що не вірить, що виживуть. У підвал із сином не йшла, бо там не було місця. Я просила її спробувати якось виїхати, вийти, але Катя навідріз відмовлялася. Новина про брата, котрий виїхав без них, її вбила остаточно і при чому раніше, ніж та клята рашистська бомба. До неї словом було не достукатись. Я чула лише слова: «Буде що буде, а Ви, тітка Наталя, бережіть себе». Мені здалося, що вона загубила віру до найрідніших», - розповіла подруга родини Наталя Логозинська.
Катя народилася та виросла в Маріуполі. Працювала бухгалтеркою у сфері освіти. Одна виховувала сина і дуже любила свою родину. У 2021 році її мати померла від ковіду. Катя до кінця так і не прийняла втрату найріднішої людини.
«Катя була дуже світлою і дуже відданою родині, ніжною мамою та турботливою донькою. А ще вона була сміливою, щирою та дуже вразливою. Як маленька пташка, Катюша завжди боролась за справедливість. Вона дуже любила життя, мала великі плани на майбутнє і ще ця дівчинка вміла мріяти. Я називаю це - правильно мріяти. Вона ставила собі плани і чітко йшла до своїх мрій», - згадала Марина Морана, подруга мати Каті.
«Відповідальна. Дуже. Мені подобалися її поради, наполегливість та строгість, любов та відданність перед сім'єю, друзями, колегами. У неї на нозі було тату мудра Сова з зеленими очима. І Катя була така ж мудра. Дуже любила готувати. Влад їй у цьому завжди допомагав. Казав, що буде кухарем, бо чоловіки кращі кухарі, ніж жінки. Катя дуже любила робити сюрпризи і вони завжди були чітко продумані й такі влучні. Вона ніби соромилася посміхатися, здавалася строгою, але її вчинки і добро так лікували!», - додала Наталя Логозинська.
У загиблої залишилися брат, племінниця, батько. Тіла Каті та сина Владика так і не знайшли.
