«Я товаришувала з Іриною. Ми починали у 1995 році разом працювати в аптеці й спілкувалися весь цей час. Остання розмова була 28 лютого. Вона сказала, що мама через хворобу вже не підіймається. Поховали її у дворі будинку, біля гаражів. 13 березня, коли почався обстріл, Іра разом із сусідами готувала біля будинку. Вони встигли забігти до під'їзду, але на них впали плити. Іра з сусідами загинула», - згадала подруга Наталя Білоконь.
За першою спеціальністю Ірина була провізоркою, багато років працювала в аптеці «Еко-М» біля драмтеатру, а потім завідувачкою аптеки цієї ж фірми на Черьомушках. Після смерті чоловіка отримала другу професію - психологині. Займалася аромотерапією.
Свою спеціалізацію Ірина описувала так: «психологічне консультування, тілесно-орієнтована психологія та аромадіагностика». Жінка допомагала людям впоратися, зокрема, із тривожністю та горем втрати.
«Повірити, що тебе більше немає, не можу… У тобі стільки життєлюбства, радості, позитиву! Ти так гарно говориш, у тебе грамотна мова, багатий словниковий запас. Ти вмієш підтримати, вмієш зробити приємно, допомагаєш із відкритим серцем. Ти – дуже гарна і жіночна. Ти надихаєш на позитивні вчинки, ти вчиш, як жити легше… Я тебе знаю 15 років, було багато спільних подій, заходів, поїздок, зустрічей, дівочих посиденьок. Від спілкування з тобою завжди була користь, завжди чогось нового навчалася», – розповіла подруга Олена.
«Це була життєрадісна, дуже гарна, розумна, успішна жінка! Але війна, на жаль, не вибирає гірших чи кращих…», – написала ще одна подруга Марина.
У неї залишився син Антон. На момент загибелі мами він був у рейсі.