«Голова ОСББ, де жила бабуся, підтвердила інформацію, що її більше немає. Сказала, що коли будинок зруйнували, понад десять днів пані Наталя прожила в підвалі сусіднього будинку. Там же 29 березня пішла у вічність. Звичайно, точної причини смерті ми не знаємо. Але ми точно знаємо, що це сталося не від поранення та не від голоду – молодші сусіди готували їсти для всіх. Але ліків було не дістати», – розповіла онука загиблої.
Пізніше родичі все ж таки поїхали шукати тіло Наталі Харакоз. Їм пощастило – перед похованням у дворі сусідка поклала їй у кишеню записку з іменем. Відтак у імпровізованому «морзі» їм сказали, що Наталю Харакоз перепоховали на Старокримському кладовищі.
Наталя була керівницею літературного клубу «Азовье», працювала журналісткою в місцевій газеті «Приазовский рабочий», була членкинею Національної спілки журналістів. Була першою жінкою в історії Маріуполя, яка стала членкинею Національного союзу письменників України.
Наталія Георгіївна авторка прозових творів. Упорядниця збірок віршів та прози «Маріуполь у сузір’ї Ліри», «Моя Еллада-Україна», «Ми - з Азов’я», постійна авторка альманахів та збірок «Пірнешу астру» («Ранкова зірка»), «Місто Марії», «Стакани часу» (Канів) та інші.
«Пам'ятаю, як вона казала, що пережили одну війну (Другу світову у дитинстві), переживемо й іншу. Завжди вірила в краще і заряджала оптимізмом нас усіх. У неї в одній із книг була фраза: «Якщо не маєш інших приводів для радості - радій, що прожив ще один день!». Ніколи не скаржилась, завжди підтримувала. Планувала ще стільки всього встигнути, мала багато творчих планів, залишила деякі рукописи.
Дуже любила море. Збирала колекції мушель. Мабуть, саме через це перша книга, яку видали вже без неї, була про море - «Новели Азовського узбережжя».
«А ще бабуся дуже гарно малювала - олією, сангіною. В молодості грала на піаніно. Мила моя, ти завжди читала усе, що я пишу, знаю, що читаєш і зараз. Знай, ти на це не заслужила. Ти неймовірна. І нам тебе дуже не вистачає», – додала онука Ганна Котихова.
13 липня Наталія Харакоз виповнилось би 87 років.
