
Література і мова
Загиблі: Література і мова

Світлані Яковенко було 48. Вона залишила посаду бухгалтерки, якою успішно працювала 18 років, і стала копірайтеркою. Виконала свою мрію – писати. Влітку 2021-го опублікувала самій собі листа в майбутнє: «Минув рік. Париж. Кав'ярня на Монмартрі. Я так обожнюю їхні круасани. Заходжу і сідаю на своє улюблене місце біля вікна. Тут так легко пишеться». Описане не здійснилося – її будинок в Ізюмі розбомбили. 9 березня 2022 року Світлана разом із чоловіком і свекрухою загинули під завалами на Першотравневій, 2. Дім став братською могилою для близько 50 людей.

Ганна Горяйнова жила в Краматорську на Донеччині. Після 24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабну війну проти України, вона разом зі сім’єю переїхала в Гусарівку на Харківщині. 11 березня сім’я Горяйнових – Ганна, Євген та їхній син Нікола – намагалася виїхати з тоді вже окупованого росіянами цього села. Російські військові зупинили їх, перевірили документи та телефони й відпустили. А за кілька хвилин окупанти відкрили вогонь по машині. Євген, Ганна та маленький Нікола загинули.

Дмитро Шило загинув у Харкові 23 травня 2024 року від російського удару по друкарні «Фактор-Друк», де він працював. Поряд не стало шістьох його колег.

Молодший лейтенант Володимир Трофименко поліг 21 січня 2025 року на Донецькому напрямку. Група бійця виходила з бойових позицій, коли потрапила під дроновий та артилерійський обстріли. Захисникові було 38 років.

Солдат Юрій Канюк на псевдо Йода загинув 21 жовтня 2024 року поблизу міста Торецьк на Донеччині. Під час виконання бойового завдання він зазнав смертельних поранень від скиду з ворожого БпЛА. Захиснику тепер назавжди 30.


