Ірина народилася селі Коханівка на Тернопільщині в багатодітній родині сільської інтелігенції. Навчалася в Дубенському педагогічному училищі. Опісля – працювала за розподілом учителькою початкових класів у Корецькій загальноосвітній школі Рівненської області, разом із тим ще здобувала освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті. Отримавши диплом, переїхала до Тернополя.
Була літературною редакторкою у видавництві «Богдан», де почала роботу з 2000 року. Багато праці вклала в підручники з математики, мистецтва, «Я досліджую світ» для початкових класів. За ними вчаться тисячі школярів України. Також розробляла та редагувала методичні посібники для вчителів, робочі зошити для учнів, тестові завдання, таблиці тощо. Редагувала й чимало популярних книжок для дітей. Любила зі смаком одягнутися, стильно вкласти волосся, а ще обожнювала красиве взуття та чудово жартувала.
«Якими словами можна описати людину, яка була для тебе всім? Розумна й надзвичайно ерудована, доброзичлива та безкорислива, наполеглива і поміркована, інтелігентна й товариська, весела і щира. Справжня вірна подруга. Завжди відчувала найтонші нотки мого настрою, допомагала, підтримувала в найважчі хвилини й, звичайно, щиро раділа усім світлим подіям у моєму житті. І сама була надзвичайно світлою. Ми часто кликали її на прізвище, а всі довкола дивувалися: «Чому ви називаєте її чорненька, коли вона біленька?», – розповіла колега та близька подруга Любов.
«У цей день, 19 листопада, вона прокинулася як завжди і пішла на кухню готувати сніданок. Провела чоловіка до дверей, поцілувала, і попросила, щоби він не їхав ліфтом, а зійшов сходами, бо тривога ще тривала. А за 20 хвилин вже не відповідала на дзвінки рідних і друзів, – розповіла сестра Леся. – Іра була мені не тільки сестрою, вона була для мене найкращою подругою. Як ніхто вміла вислухати, порадити, заспокоїти, підтримати. Вона загинула і здається, ніби в мене відібрали частинку серця. А скільки в неї було планів на майбутнє – мріяла, жила, працювала. Досі рука тягнеться до телефона, щоб зателефонувати чи написати їй повідомлення».
В Ірини Чорненької залишилися мама, чоловік, дві сестри і брат.