Марина народилася в селі Кривець Білоцерківського району Київської області.
«З дитинства донька була активна, строга і наполеглива. Її слово в класі – це був закон. Якщо сказала не порушувати дисципліни, значить, ніхто не порушував. Була дуже здібна до науки. Поки не вивчить тему, не виконає завдання – не ляже спати, не вийде на вулицю погуляти», – згадує батько Андрій.
Марина закінчила з відзнакою школу та коледж в Білій Церкві, згодом вивчала в'єтнамську філологію в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Додатково вивчала корейську, китайську, французьку мови. Два роки навчалася в Чехії. Здобувши диплом, вирішила повернутися в Україну.
Влаштувалася викладати англійську мову в приватній мовній школі.
Збирала кошти для війська, допомагала евакуйованим із зони боїв тваринам – лікувала, знаходила нових господарів.
«Ще й будь-кому вона не віддавала тварину. Перевіряла, щоб людина була надійною, все контролювала», – каже батько.
Марина жила в Києві зі своїм хлопцем Юрієм Орловим. Пара винаймала квартиру в Дарницькому районі. Зранку 14 травня 2026 року батькам Марини зателефонувала її подруга. Сказала, що в районі, де жила Марина, був приліт. Невдовзі зателефонувала поліція і повідомили, що донька з хлопцем загинули. Той обстріл забрав життя 24 людей.
Марину поховали в рідному селі. В неї залишилися мати, батько і брат-військовий.
