Фатіма Гусейнова народилася в Харкові в родині вихідців із Азербайджану. Вступила до Харківського національного медичного університету. З початком російського повномасштабного наступу на Україну разом із родиною виїхала до Німеччини. В той самий час туди переїхала її подруга й одногрупниця Ннані Адаобі Меріан.
2026 року студентки закінчували університет і приїхали до Харкова отримати дипломи та мантії. Восени Фатіма планувала підтверджувати диплом в Австрії.
«Думаю, після інтернатури Фатіма була би кардіологинею, бо любила цей напрям, – розповіла подруга Анна. – Вона мала м'який характер, була спокійна, ні з ким не конфліктувала. Мала дуже красиве довге волосся, за яким дбайливо доглядала, цікавилася макіяжем. Фатіма знала турецьку мову, тому ми з нею часто дивилися турецькі серіали, а вона мені їх перекладала».
29 червня 2026 року Фатіма й Адаобі йшли на фотосесію групи в приміщенні недіючого заводу. Подруги запізнювалися, бо не могли знайти вхід до фотостудії. Раптом поряд російська армія вдарила КАБом. Фатіма загинула. На місце одразу прибув дядько дівчини. Тіло Фатіми передали до Азербайджану і там поховали.
«Студенти групи були близькими одне одному. Трагедія дуже вплинула на них, шокувала. На вручення дипломів вони не прийшли, – розповіла Ольга Кадикова, деканеса першого медичного факультету ХНМУ. – У цей день університет поставив велику фотографію Фатіми, бо Ада ще жила, і батьки, які традиційно приходили з букетами, щоб привітати своїх дітей, несли квіти до Фатіми».
У Фатіми залишилися батьки, два молодші брати та інші родичі.
