Під час повномасштабного вторгнення Лариса Василівна разом із двома доньками та їхніми родинами переховувалася в приватному будинку на вул Кронштадській, 36. Там був хороший підвал, тому старша донька Оксана забрала маму до себе. Загалом у будинку було 11 людей.
«3 березня вимкнули світло, тому за гарячою їжею ми ходили до моєї бабусі, це по-сусідству, Кавказький тупик, 4. 6 березня моя мама, мій чоловік та його молодший брат Максим Перець о 9-й ранку, як завжди, вийшли до бабусі, але як тільки повернули у цей тупик, пролунав сильний вибух. Снаряд влучив у сусідній будинок і їх утрьох відкинуло. Мама загинула одразу, Максим та мій чоловік були тяжко поранені. На жаль, у той же день у лікарні брат помер. Тіло мами залишилося лежати на перехресті вулиці Кронштадської та Кавказького тупику. Викопати яму, аби хоч якось її поховати, ми з сестрою не змогли. Знаємо, що згодом сусіди поховали маму на пустирі навпроти дому. І тільки у травні її перепоховали», - додала старша донька Оксана Перець.
Лариса Василівна народилася та жила в Маріуполі. Закінчила Донецький національний педагогічний університет. Понад 30 років була приватною викладачкою англійської мови.
«Все місто і навіть за межами міста та країни її знали, як найкращого вчителя», - розповіла Оксана.
«Ларису багато хто знав, вона була дуже активною та життєрадісною. Грала на гітарі, співала. Обожнювала доньок та онуків. Донечок виховувала сама, проте на долю ніколи не жалілася. По життю була оптимісткою», – згадала подругу Наталія Воробйова.
Лариса Єшева похована на Старокримському кладовищі. Де саме - невідомо.
У неї залишилися дві доньки Оксана і Марина, два онуки та дві онучки.
