«Ми живемо на околиці міста в приватному секторі. До кордону з Росією – 8 кілометрів. Я вийшла на ґанок, дивлюся одна за одною летять дві «Молнії» у бік центру. Зателефонувала чоловікові, щоб попередити. Він спочатку їх не бачив, а потім як закричить: «Вона на мене летить». У слухавці я почула звук вибуху і зв'язок перервався», – каже дружина Валентина.
Російський БПЛА впав неподалік Едуарда. Також цей безпілотник забрав життя ще одного мешканця громади.
Едуард народився в Глухові. Ще коли був дитиною, батьки переїхали в Крим, у місто Сімферополь. Там закінчив школу, здобув фах водія. З Криму пішов до армії, служив у Німеччині. Тим часом батьки повернулися в Глухів. Тож хлопець приїхав додому вже на Сумщину. Там познайомився з майбутньою дружиною. Одружилися менш як за пів року. Аби заробити коштів, поїхали на рік працювати в Сибір. Едуард працював на пилорамі, Валентина – в їдальні. Потім повернулися, народили доньку.
Чоловік часто їздив на заробітки. А останні 14 років був водієм таксі у Глухові
«Він дуже трудолюбивий був, усе вмів робити. І вдома ремонт зробив, і авто ремонтував, і двір облаштував. Уже під час повномасштабної війни недалеко від нашого двору прилетіла керована авіабомба. Ми тільки відновили будинок. І тут така трагедія», – сказала дружина.
Вона додає, що чоловік завжди був обережним, ховався в погребі під час обстрілів. Але того дня обстріл застав зненацька серед міста.
Дружина згадує Едуарда дуже доброю людиною. Любив тварин, мав багато друзів.
«Його друзі мене підтримали і морально, і фінансово. Без них я би не впоралася з усім. Уже після поховання до нас додому приїжджали військові – його клієнти, він їх возив колись і так потоваришували. Я дуже вдячна всім цим людям, що не залишили мене саму», – сказала Валентина.
В Едуарда Каткова залишилася дружина, донька, брат та сестра.
