Глухів

Лейтенант Максим Русінов, псевдо Алабай, загинув 15 червня 2022 року поблизу міста Глухів на Сумщині. Під час бойового завдання отримав осколкове поранення внаслідок ворожого обстрілу. Офіцеру було 32 роки.

«Сонечко, нас бомблять з неба», – тремтячим голосом сказав сержант Михайло Несольоний, під час розмови з дружиною о 5 ранку 24 лютого 2022 року. Того дня він загинув. Під Глуховом на Сумщині кілька українських воїнів дістали поранення і їх необхідно було евакуювати. Зробити це визвався Михайло. Санітарний автомобіль з маркуванням Червоного Хреста потрапив під обстріл окупантів. Поранені вижили, а Михайло загинув. Сержант Несольоний посмертно удостоєний звання Герой України.

Життя Тамари Верещагіної відібрав російський обстріл 18 листопада 2024 року у Глухові Сумської області. 

Життя Тетяни Чалої відібрав російський обстріл. 18 листопада 2024 року ворожий безпілотник влучив у гуртожиток у місті Глухів на Сумщині, де вона тимчасово мешкала. Поряд загинули її сини 20-річний Василь та 7-річний Нікіта.

Життя Василя Нестерчука відібрав російський удар по Глухову Сумської області 18 листопада 2024 року. Хлопець разом із рідними тимчасово мешкав у гуртожитку медичного закладу. Поряд загинули мама Тетяна і молодший брат Василя, Нікіта.

Життя 59-річного Володимира Верещагіна відібрав російський удар по місту Глухів на Сумщині. 18 листопада 2024 року ворожий безпілотник влучив у гуртожиток медичного закладу, де він тимчасово проживав з дружиною і мамою. Мати Володимира теж загинула. Дружина отримала численні поранення.

Життя Світлани Орлової відібрав російський обстріл Глухова 18 листопада 2024 року. Ворог влучив у гуртожиток, де жінка тимчасово проживала.

Життя Михайла Харченка відібрав російський обстріл Глухова на Сумщині. 18 листопада 2024 року він приїхав до міста по продукти для себе й односельчан. Залишився ночувати у гуртожитку, а вранці планував повернутися додому. Ворожий удар по гуртожитку відібрав його життя.