Андрій народився 24 листопада 1988 року в місті Глухові Сумської області. Згодом родина переїхала до села Обложки, де він виріс і закінчив школу. Навчався у Путивльському педагогічному коледжі ім. С.В. Руднєва, де здобув фах учителя фізичного виховання. Захоплювався спортом, тримав відмінну фізичну форму. Цікавився бджільництвом. Пройшов строкову службу в ЗСУ.
З жовтня 2010 року служив у Глухівському відділі поліції. У 2014-му брав участь в антитерористичній операції на сході України.
У червні 2025 року Андрій долучився до батальйону поліції особливого призначення, служив інспектором взводу №1 (стрілецького) Шосткинського районного управління поліції. Виконував бойові завдання на Курщині. Згодом воював під Покровськом. У день своєї загибелі перед виходом на бойове завдання зателефонував батькові.
«Він подзвонив: «Батьку, буду без зв’язку, ми знову заходимо. Коли вийду на зв’язок – не знаю». Його п’ять чи шість днів витягували з поля бою – по 100–150 метрів на день. Я вдячний хлопцям, які зробили все, щоб повернути його додому», – поділився батько Олександр.
«Коли треба було йти «на нуль» і стримувати ворога – Андрій був одним із перших. Ми втратили дуже досвідченого й надійного бійця. Про таких людей кажуть: вони з’являються раз на століття. Він був готовий ризикувати не лише здоров’ям, а й життям заради Батьківщини», – сказав командир батальйону Володимир Туренко.
«Я не знала, наскільки йому там складно. По його голосу, по тому, як він смішив, підтримував: «Маша, я повернуся і будемо святкувати перемогу». Не я його підтримувала, а він давав мені надію. Це була людина, яка тримала на собі нас», – згадала на церемонії прощанні Марія Павена, близька подруга родини та кума Андрія Вшестенка.
Поховали захисника в селі Обложки біля могили матері.
У нього залишилися батько, діти та близькі.
