Максим народився і жив у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Закінчив Подільський державний університет за спеціальністю «Організація та регулювання дорожнього руху». Також навчався у Національній академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Цікавився військовою справою. Своє життя пов’язав із ЗСУ. Любив спорт, грав у регбі. Подобалося рибалити й подорожувати.
У 2018-2019 роках чоловік брав участь в ООС на Донбасі у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Потім проходив службу в навчальному центрі НАСВ у Старичах на посаді командира взводу навчального-бойового озброєння та техніки.
З перших днів повномасштабного вторгнення Максим брав участь у визволені Київщини: Мощун, Пуща-Водиця, Гостомель. У березні його перевели до 120-го окремого розвідувального взводу, де офіцер обійняв посаду командира взводу.
За час служби Максим неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, нагрудним знаком «За зразкову службу», а посмертно його нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Максим був добрим, щирим, товариським, відкритим і відповідальним. Надзвичайно турботливий, привітний, доброзичливий і розумний. Його очі випромінювали завжди особливе тепло. Братику ще потрібно було тільки жити, радіти, кохати та виховувати своїх маленьких діток. Мав дуже багато планів на життя, але клята війна…» – розповіла його рідна сестра Марина Гаврилюк.
Поховали Героя у рідному місті.
У Максима залишилися мама, сестра з сім’єю, дружина, син, донька, рідні, друзі та побратими.
