Дарʼї був 21 рік. Народилася в Запоріжжі. Зростала світлою, цілеспрямованою і надзвичайно працелюбною. Не шукала легких шляхів, усе здобувала власними зусиллями. Змалку була сповнена рішучості, жаги до життя та інтересу до знань і саморозвитку. Після навчання у ліцеї «Вибір» вступила до Запорізького національного університету на факультет іноземних мов. Була старостою групи, поєднувала високі академічні досягнення з організацією важливих заходів для одногрупників. Навчалась безоплатно, а також отримала премію міського голови за свої досягнення. Брала участь у конференціях. Закінчила університет із відзнакою та вступила на магістратуру за освітньою програмою «Мова і література (англійська)».

Після здобуття диплому працювала репетиторкою. Обожнювала викладати, вміла пояснювати складне просто, раділа успіхам учнів.

У вільний час любила читати, вишивати, займалася спортом. Навчалася водінню й мріяла про власне авто. Дар’я цінувала гармонію між розумовою і фізичною активністю; мала багато планів, мріяла, сміялася, жила, кажуть близькі.

«Із Дашею ми вчились із першого курсу. Вона одразу показала, що є активною, веселою. Була надзвичайно відповідальною. Мені імпонувала її поведінка, в неї можна було спитати поради. Нам завжди було про що поговорити. Пригадую, як вона надсилала фотографії з її тваринками в нашу спільну групу – це додавало сил просидіти всі пари», – розповіла одногрупниця Уляна.

«Даша вміла дружити, була справедливою і завжди підтримувала близьких. Її друзі знали, що можуть розраховувати на її допомогу і розуміння. Вона була тією людиною, яка підтримає, дасть правильну пораду чи просто буде поруч, коли це необхідно. Справедливість і чесність робили Дашу справжньою подругою для всіх, хто її знав. Вона була прикладом, її поважали викладачі та одногрупники. Донька чітко знала, чого хоче, і наполегливо йшла до цілей», – сказала мама Людмила.

Із мамою в Дарʼї був тісний і глибокий зв’язок. Для неї вона була не тільки найріднішою людиною, а й справжнім другом, підтримкою. Разом переживали радощі і труднощі, тішилися досягненнями одна одної. Донька була сенсом життя для матері, підтримкою в складні миті та найбільшим натхненням. Батьки пишалися донькою, її здобутками і прагненням змінити світ на краще.

У Дарʼї Могилевець залишилися мама, тато й улюблена киця Рижуля.