«Мама була доброю і позитивною, любила тишу і спокій, коли була вдома. Може, через свою постійну роботу з дітьми. Любила природу і їздити на дачу», – розповіла донька Наталія.
Вночі 14 травня 2026 року російська армія почала атакувати Київ безпілотниками і ракетами. Світлана Москалішина з донькою й онукою перейшли спати в коридор. Зять залишився у кімнаті.
«Гуділа балістика, пролунало два сильні вибухи. Раптом зблиснуло сліпуче сяйво. Я побачила, як розлітаються осколки розбитого в кухні вікна. В цю секунду вибуховою хвилею мене закинуло у ванну кімнату, і я почала летіти в прірву», – пригадала Наталія.
Наталія провалилася з сьомого на третій поверх. Життя врятувало те, що плита, якою її накрило, одним боком зачепилася за борт ванни. Коли рятувальники витягли її з-під завалів, вона вже майже не могла дихати, мала посічене тіло, струс мозку. А ввечері у лікарні Наталія дізналася про загибель матері, чоловіка та доньки.
У Світлани Москалішиної залишилися мати, брат, дві доньки та онук.
