Євгенові був 51 рік. Народився у місті Покров Дніпровської області. Змалечку займався плаванням, ходив до місцевого басейну та мав звання кандидата у майстри спорту. Після школи з відзнакою закінчив професійно-технічне училище та здобув фах електрослюсаря. Далі навчався у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури за спеціальністю «автоматизація технологічних процесів і виробництв». Працював на підприємствах рідного міста.
У 2001 році закінчив Київську морську школу Товариства сприяння обороні України, здобув фах інженера. Працював водолазом із ремонтно-монтажних робіт на підприємстві, потім – у аварійно-рятувальній службі Нікополя. Останні пʼять років був автоінструктором у Нікопольській автошколі.
Протягом 30 років також ставив газобалонне обладнання на автомобілі. А коли російські військові підірвали Каховську ГЕС, Євген Немчинов у складі команди фахівців допомагав відновити водопостачання для міста.
«Жека, такий, як ти, буває раз на все життя…», – так говорила Євгену дружина Наталія.
Вільного часу чоловік майже не мав, бо присвячував себе роботі та людям, які зверталися до нього. Попри це, захоплювався риболовлею, а восени їздив збирати гриби, коли випадала нагода. Мріяв подорожувати.
«Мій чоловік мав добрий характер, завжди дбав про свою сім'ю і любив своє місто. Він був небагатослівним добряком. Ніколи не кидав слів на вітер, був людиною слова з золотими руками. Сотні учнів пам'ятають його спокій, уважність та вміння навчати без поспіху й зайвих слів», – додала Наталія Немчинова.
У Євгена залишились дружина, син, батьки та інші рідні.