Катерина народилася в Підлимані Ізюмського району Харківщини. В школі навчалася на відмінно. В рідному селі зустріла майбутнього чоловіка Петра. У пари народилося четверо синів. Катерина працювала черговою залізничного переїзду, потім – у колгоспі. Згодом тримала з чоловіком велике господарство, корів.
2 листопада 2025 року близько 11.00 подружжя Шевченків і односелець їхали автівкою селом – шукали мобільне покриття. Катерина сиділа на передньому сидінні біля чоловіка. Раптом автівку атакував російський дрон. Найбільший удар припав на Катерину, та вона єдина залишалася притомна. Всіх поранених забрали українські військові медики. О 13.00 в жінки зафіксували зупинку серце. Після стабілізації в Ізюмі Катерину транспортували в Харків. 3 листопада медики повідомили родичам, що вона померла на операційному столі через несумісні з життям травми.
«Бабуся була дуже хорошою. Я росла на її руках. Вона мала великі клумби квітів, особливо любила лілії. А взимку на підвіконнях доглядала за орхідеями. Тримала до трьох городів. І вони з дідом постійно біля них ходили. Перед війною почали садити виноградники», – розповіла онука Анастасія.
У 2012 році через нещасний випадок загинув один із синів Катерини. 4 лютого 2025 року – другий, Петро, батько Анастасії. Він потрапив під російський обстріл ракетою «Іскандер-М» в Ізюмі.
Катерину Шевченко поховали в Ізюмі через небезпечну ситуацію в Підлимані.
У неї залишилися два сини і вісім внуків.
