Ірина Василівна родом з Маріуполя. Закінчила маріупольську школу №33. Згодом навчалася на факультеті документальних комунікацій та завершила кафедру дошкільного виховання у Бердянському державному педагогічному університеті. У Маріуполі працювала вчителькою молодших класів у спеціалізованій школі №63.
7 квітня Ірині мало виповнитися 60 років. Її пригадують енергійною людиною, яка мала чимало життєвих планів та цілей.
«Ірина Василівна була чудовою людиною, наставницею. Саме зі знайомства з нею розпочався мій шлях у школі. Вона завжди була поруч, завжди готова допомогти, дати мудру пораду. Я її дуже люблю. Так боляче від цієї втрати. Назавжди збережу в серці пам'ять про неї», – написала колега Катерина Комарова.
«Вона чекала на свій ювілей. Ірині не вірилося, що їй виповниться вже 60 років... Дуже любила в'язати. Любила життя. Війна забрала її. Я, її діти та й усі, хто знав – ми завжди пам'ятатимемо Ірину Василівну. Вона була хорошою вчителькою, людиною з великої літери. Виховала кілька поколінь», – пригадала колега Ірини.
«Не буде більше посиденьок на кухні зі смачною маминою кавою, душевних розмов про все, сімейних вечерь, її занять з онукою, спільних свят, маминих настанов, її дзвінкого сміху... Вона не встигла відзначити ювілей, хоча навіть під обстрілами ми думали, як би зробити святкову вечерю на багатті, – розповів син загиблої Олександр. – Я люблю тебе, мамо! Завжди любитиму! Ти залишаєшся зі мною! У моїй пам'яті, у погляді та усмішці моєї доньки, у всьому що ми ще зробимо – скрізь буде твоя частинка і твоя душа!»
В Ірини Василівни залишилися син, невістка, онука та чоловік.
