Сержант Олександр Александров народився 18 січня 1982 року в селі Новий Білоус Чернігівської області. Згодом родина переїхала до села Андріївка. Освіту здобув у професійно-технічному училищі № 18 (на 2026 рік – Чернігівський професійний будівельний ліцей).
Олександр працював на різних посадах. Останнім часом був робітником із благоустрою в Андріївці. У вільний час любив рибалити.
У 2023 році його мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив у 60-й окремій механізованій бригаді на посаді старшого механіка-водія. У війську мав псевдо Дипломат.
«Він був доброзичливою та щирою людиною, опорою для родини, люблячим батьком. Побратими згадують його добрим словом. Світла усмішка Олександра, його доброта, мужність і незламність назавжди залишаться в серцях родини, друзів і побратимів. Герої живуть доти, доки про них пам'ятають», – розповіла дружина Галина.
42-річний захисник поліг 5 січня 2025 року біля села Шандриголове Краматорського району Донеччини. Він зазнав смертельної вибухової травми під час бойового завдання.
За віддану службу та бойові здобутки Олександра Александрова нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «За визволення Харківської області».
Поховали воїна у селі Андріївка на Чернігівщині. На фасаді школи, де він навчався, встановили меморіальну дошку на його честь.
У нього залишилися дружина, син і донька.
