Андрій народився 8 грудня 2000 року в селищі Софіївка Дніпропетровської області. Коли йому було чотири роки, батька перевели на службу до Криму. Андрій навчався у школі в Балаклаві. Захоплювався боксом: відвідував спортивну секцію, брав участь у змаганнях і виборював призові місця. Навчав друзів боксерських прийомів, за що отримав прізвисько Двійка – так у боксі називають одну з комбінацій ударів. Після 2014 року родина повернулася до рідної Софіївки.
«Ми познайомилися, коли він прийшов навчатися до нашого класу. Він швидко став частиною колективу, а для мене – найкращим другом. Він був веселим, щирим і відповідальним. Умів вислухати, підтримати й дати пораду», – сказав друг Олександр.
Андрій з дитинства захоплювався технікою: спершу ремонтував велосипеди й мотоцикли, а згодом і автомобілі.
«Він ніколи не робив щось абияк. Якщо ламалася техніка, йому було важливо не просто її полагодити, а зрозуміти, чому це сталося. Міг годинами шукати причину несправності, тож усе, за що брався, знову працювало. Саме тому після школи син вступив до Автотранспортного коледжу Криворізького національного університету. На 18-річчя ми подарували йому мотоцикл, про який він давно мріяв. А трохи згодом Андрій уже власним коштом купив автомобіль», – розповіла мати Тетяна.
У 2020 році, одразу після отримання диплома, долучився до лав 23-го загону Морської охорони ДПСУ. Служив старшим мотористом – рульовим малого катера. За словами мами Тетяни, служба дисциплінувала сина: він став відповідальнішим, серйознішим і стриманішим.
Востаннє Мотор передав звістку рідним 24 березня 2022 року: «Все ок, не хвилюйтеся». Після цього зв’язок обірвався.
«Мій брат був спокійною, доброю і щирою людиною. Він був душею компанії, завжди підтримував інших і ніколи нікого не ображав. Дуже любив співати, особливо під гітару. Найчастіше згадую наше безтурботне дитинство. Ми гуляли до пізнього вечора, будували халабуди, голосно сміялися й мріяли про майбутнє. Андрій завжди був поруч, підтримував мене, підбадьорював і вчив дивитися на світ трішки яскравіше, ніж я його бачила. Його слова, тепло, усмішка, а особливо його пісні назавжди залишаться для мене найціннішими спогадами», – сказала двоюрідна сестра Діана.
Понад рік захисник вважався зниклим безвісти. Поховали воїна 1 червня 2023 року в рідному селищі Софіївка.
Посмертно Андрію надали звання старшини 2 статті та нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися батьки, молодший брат, двоюрідна сестра та інші рідні.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
