Старший солдат Віталій Артюшенко народився 12 листопада 2004 року в селищі Васильківка Дніпропетровської області. Певний час жив у селі Підпільне, а після одруження – у Дніпрі. На дозвіллі любив рибалити, проте найбільшою його пристрастю була військова справа.
Досягнувши повноліття, Віталій добровільно став на захист України. Служив у лавах 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» на посаді механіка танка 1-ї танкової роти танкового батальйону, а останнім часом виконував завдання як пілот розвідки.
«Мій чоловік був неймовірно доброю і чуйною людиною, ніколи не залишав нікого в біді й ризикував життям заради порятунку інших. Ми тільки-но створили сім’ю і дуже мріяли про діток. Чоловік завжди казав: «Закінчимо війну – будуть дітки». Він так хотів, щоб наші малюки бачили татка й ніколи не знали, що таке війна... Зараз єдине, що я можу, – це не дати забути мого чоловіка та його подвиги», – написала дружина Вероніка.
21-річний Віталій Артюшенко на псевдо Батон поліг 7 квітня 2026 року на Костянтинівському напрямку Донеччини. Захисник зазнав осколкових поранень внаслідок вибуху ворожого пристрою.
Поховали воїна у місті Самар на Дніпропетровщині.
У нього залишилися дружина, мама, брати та сестри.
