Юрій народився 11 серпня 1997 року у Дніпрі. Навчався у реабілітаційному центрі «Горлиця», а згодом закінчив Дніпровське вище професійне училище будівництва (раніше – ПТУ №5) за спеціальністю «маляр-штукатур». Протягом двох років працював оператором на заводі «Флагман», а згодом – на будівництві. На дозвіллі любив рибалити – це було його пристрастю. Також виготовляв різні фігури з дерева та вироби з бісеру, любив вишивати.
«Разом із дітьми ми їздили ловити рибу, часто з ночівлею. І це був найкращий відпочинок», – розповіла дружина Ірина.
У 2024 році Юрія мобілізували. Він захищав Батьківщину у складі 23-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду оператора БпЛА. Під час навчання ділився з побратимами коштами, за що й отримав псевдо Мажор.
«Маленькими ми жили у бабусі в приватному будинку без зручностей – було лише світло. Щоб якось урізноманітнити час, ми ходили на риболовлю, і це було нашим улюбленим заняттям, – розповіла сестра Вікторія. – Любили грати в магазин, а взимку каталися на пакетах зі схилів. Ми з ним були як єдине ціле.
Він був мужнім і хоробрим, завжди мене підтримував і ніколи не відмовляв у допомозі. Він назавжди в моєму серці, а його діти – дві копії – нагадують, що він постійно з нами. Я досі чекаю і сподіваюся, що ось він приїде у відпустку та заскочить до мене на свої улюблені чебуреки».
На честь брата Вікторія зробила татуювання з датами його народження та загибелі.
Поховали захисника у селищі Слобожанське Дніпропетровської області.
Посмертно Юрія Авєріна нагородили медаллю «За військову службу Україні».
У нього залишилися дружина, двоє дітей, сестра, теща і тесть.
