Денис народився 18 квітня 1987 року в селищі Смоліне Кіровоградської області, жив у Слобожанському Дніпропетровської області.
Після закінчення школи служив в армії, потім підписав трирічний контракт і брав участь у миротворчій місії в Косово. У мирному житті працював на сімейному шиномонтажі. Цікавився ремонтом автомобілів, будівництвом, зводив власний будинок, дуже любив музику і завжди співав.
«Він був сімейною людиною і справжнім господарем. Цінував час, проведений з родиною, мав багато друзів. Відповідально ставився до будь-якої роботи, виконував усе ідеально. Любив відпочивати на природі та смажити шашлики», – сказала дружина Аліна.
Під час повномасштабної війни Денис служив командиром гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 74-го окремого розвідувального батальйону. Отримав сертифікат про завершення курсу підготовки пілотів мультикоптерних літальних апаратів.
«У війську його псевдо було просто Ден. І у цій простоті – вся його особливість. Побратими знали, якщо поруч Ден, то значить усе буде зроблено як слід», – написала Аліна.
Захисник мав багато нагород, зокрема: нагрудний знак «Золотий хрест», медалі «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня та «30 років воєнній розвідці України», відзнаки 74-го батальйону та Слобожанської селищної ради. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Для мене він був не лише коханим чоловіком, а й моїм щоденником. Йому я могла розповісти все – він ніколи не засуджував і зберігав кожне слово. Він був моєю опорою, другом, сім’єю та всім моїм світом. У ньому поєднувалися доброта, господарність, щирість і справжня відповідальність. Втрата для нашої родини невимовно велика, так само, як і для України», – додала дружина.
Поховали захисника у Дніпрі.
У нього залишилися батьки, дружина, сестри та брати.
