Руслан народився 12 травня 1980 року в місті Дніпро. Мав дві вищі освіти: закінчив Дніпропетровський національний університет за спеціальностями «Фінанси» та «Авіація і ракетно-космічна техніка. Літальні апарати».
Жив із родиною у Броварах Київської області. Працював у різних сферах: від логіста до директора з виробництва. Останнє місце роботи – Броварський завод комунального устаткування (БЗКУ).
«Руслан мав золоті руки та мислив творчо, захоплювався кайтсерфінгом, робив вітражі у техніці «Тіффані». Любив людей, з якими працював. Вміло налагоджував процеси на складних ділянках роботи», – розповіла дружина Світлана.
Під час повномасштабного вторгнення Руслан долучився до Збройних Сил України. Був командиром десантно-штурмового взводу 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти.
«Він був прекрасним і люблячим батьком, турботливим чоловіком, уважним сином і щирим братом. На жаль, разом ми прожили всього 19 років. Щодня згадую наше спільне життя, яке було наповнене дружніми зустрічами, подорожами, цікавими проєктами, захопленнями, надіями та планами. Руслан робив багато цікавих і вишуканих речей, а головне – любив та підтримував своїх друзів, був гарним керівником, надійним товаришем. Завдяки таким, як Руслан, ми стоїмо», – додала дружина.
Посмертно Руслана Бахметова нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника у Броварах на міському кладовищі.
У нього залишилися дружина, син і донька.
