Андрій мешкав на Хмельниччині. Мав дві вищі освіти: викладач фізичної культури й спорту та практичний психолог. Був тренером із боксу, бігу, плавання, лижних перегонів, стрільби, рукопашного бою, офіцерського триборства. Навчався в музичній школі. Захоплювався археологічними розкопками. Служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», брав участь у миротворчих місіях в Югославії. У 2010-му вийшов на пенсію за вислугою років у званні підполковника, повернувся до тренерства, зайнявся бізнесом. Під час Революції Гідності входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому.
Коли почалася російсько-українська війна 2014 року, Андрій воював в АТО на Донбасі у складі батальйону «Миротворець». Був заступником командира батальйону, мав позивний Добриня. Звільняв Донеччину, пройшов Іловайськ. У 2016-му пішов викладати в Академію МВС, де очолив кафедру військової підготовки.
У перший день повномасштабної війни чоловік знову взяв до рук зброю. Спочатку був у ТРО, а згодом приєднався до лав Національної гвардії України. Був командиром 6-ої роти батальйону «Свобода», що у складі 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Боронив Луганщину й Донеччину.
«Ти був справжнім лідером, людиною слова і дії. Тебе поважали усі, хто був поруч з тобою. Ти загинув на священній війні, найбільш почесною смертю для воїна і чоловіка. Ти – вже легенда. Гірка втрата. Але ми помстимося за тебе, друже. І будемо пам’ятати завжди», – написав товариш Андрій Іллєнко.
Посмертно молодший сержант Бахтов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому також присвоєного звання «Почесний громадянин міста Хмельницький».
Поховали героя на Алеї Слави міського кладовища у мікрорайоні Ракове в Хмельницькому.
В Андрія залишилися мама, дружина і троє синів.
